ВСЕ ЖИТТЯ ЙОГО ПРИСВЯЧЕНЕ СЛУЖІННЮ ЛЮДЯМ І З НИМИ ВІН ЛИШ ЖИВ ОДНИМ ЖИТТЯМ!
Дата: 17.01.2022 22:09
Кількість переглядів: 359
В долі кожної людини є щаслива мить ясного сяяння, мить, коли людина обирає дорогу у великий світ – обирає долю. Мить, як ангельська свіча, являється нежданно – негадано, мов небесний дар.
Життєвий шлях Івана РУДИЦІ вимірюється не роками, а нескінченним розмаїттям духу творчості, громадської активності, а голос ввібрав у себе все: красу, задушевність, мелодійність, любов до рідної землі, людей, сильну духовну енергетику. Він ніколи не боявся мріяти і втілювати мрії в життя. На жаль, земних шлях Івана Григоровича, сподвижника культури, фаната своєї справи, скінчився…
Він чесно і гідно прожив життя, залишивши по собі плоди добрих справ та безліч професійних порад. За його плечима – понад 40 років натхненної праці, понад 27 з них – на посаді директора будинку культури. Під його керівництвом творчі колективи стали відомі далеко за межами нашого району, а започаткована ним справа не згасає і понині.
16 січня у Сім’янівському сільському будинку культури зібралися рідні, друзі, колеги, односельці, щоб віддати шану професіоналу з добрим серцем, великому таланту – Івану РУДИЦІ.
Зі словами глибокої поваги звернувся до присутніх Дубов’язівський селищний голова Леонід БІЛИК. Маючи значний досвід керівника, чудово знаючи всі деталі та нюанси подібної роботи, очільник громади відзначив, що вміння відстоювати свою громадянську позицію, боліти душею за людей – це незмінні якості лідера. Саме завдяки ним Іван Григорович користувався заслуженою повагою серед односельців і колег.
А що ж може дату ту невичерпну наснагу, ту життєву силу, котра незримим потоком сповнювала душі оточуючих любов’ю до пісні? Лише міцний, надійний тил – сім’я. Саме дружина, Ольга РУДИЦЯ, будучи натхненною підтримкою у всіх починаннях свого чоловіка, змогла сформувати творчий сімейний баланс, який лише міцнів протягом десятиліть, залишаючись місцем спокою, джерелом сил для генерації все нових цілей. Ну і як відомо, творчий талант завжди об’єднує рідні душі. Син Сергій та племінник Віталій також успадкували пісенний хист батька та дядька і на родинних святах вони разом чарували всіх солов’їним співом.
Надзвичайно теплими та душевними словами згадували Івана Григоровича його давній друг, заслужений працівник сільського господарства України В’ячеслав ФІЛЬОВ та заслужений працівник культури України Ольга ГУТОРКА.
Пронизана сумом пісня «Заплакало небо» у виконанні колеги, керівника народного аматорського хорового колективу «Рідна пісня» Конотопського міського будинку культури «Зоряний» Олександра ШЕРУДИЛА, торкнулась до серця кожного, хто був присутній в залі і мало кому вдалося стримати сльозу, що мимохідь котилася чолом…
Будучи людиною надзвичайно комунікабельною та товариською, Іван РУДИЦЯ свого часу налагодив міцні творчі стосунки з колегами із Кролевеччини, що з роками переросли в міцну, нетлінну дружбу. І тому віддати шану цьому професійному союзу прибув начальник відділу культури і туризму Кролевецької міської ради Ігор ГУМЕНЮК, виконавши без перебільшення прекрасну пісню «Соколята».
На диво схожим з батьківським лунав голос його сина Сергія РУДИЦІ і пісня «Эти глаза напротив» стала своєрідним посланням синівської любові до небес своєму батьку, котрий пильно спостерігає за кожною нотою, легенько посміхнеться і тихо прошепоче: «Це мій син».
Щиро підтримував по життю Іван Григорович свого племінника Віталія РУДИЦЮ, наставляв, передавав творчі знання, навчав пісні. Всі до останньої краплини знання увібрав в себе хлопець і нині на сцені вже досвідчений виконавець, що має за плечами далеко не один дебют.
І звучали пісні у виконанні народного аматорського хорового колективу, народного аматорського інструментального ансамблю «Веселі музики», жіночого аматорського вокального колективу «Горлиця» Сім’янівського сільського будинку культури, творчих колег Костянтина САДІВНИЧОГО, Володимира ЗАВАЛІЯ та Дмитра КОНОВАЛОВА, юної солістки дитячого колективу «Весняночка» Юлії ТЕРТИЧНОЇ, вокального гурту «Конотоп» Конотопського міського будинку культури «Зоряний».
Свою найулюбленішу пісню «Ішли воли» натхненно виконав народний аматорський хоровий колектив Сім’янівського сільського будинку культури.
А на завершення заспівав ВІН! Його голос звучав виразно, професійно, так, як належить звучати митцю. І на мить здалось, що ось-ось вийде на сцену сам виконавець і стане в центрі, а за ним його вихованці та, перервавшись на мить, скаже: «Я тут! Я завжди з вами». Але це, на превеликий жаль, залишиться лише рядком слів…
Зал аплодував стоячи, а фонограма лунала аж занадто правдиво, щоб бути фонограмою.
Тепер душа твоя злетіла,
Й над нами високо парить.
Та пісня набирає сили,
І не змовкає ні на мить.
Тебе ми будем пам’ятати,
Ти в серці кожного із нас.
Іване! Спи спокійно, брате!
Ти назавжди, а не на час.
Велика вдячність за організацію і проведення заходу працівникам Сім’янівського сільського будинку культури, ведучій вечора пам'яті, начальнику відділу культури та туризму виконавчого комітету Дубов'язівської селищної ради Тетяні ОСАДЧІЙ, хоровим колективам, солістам та гостям.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
