ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ «ЧУЖИМИ РУКАМИ». РОЗ’ЯСНЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ СТАТІ 40 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Відповідальність особи за дії або бездіяльність під впливом психічного або фізичного насильства на сьогоднішній день стає вкрай актуальним, особливо коли такого роду тиск вчиняється з боку окупаційних військ.
Є непоодинокі випадки, коли особа, усвідомлює небезпечність своїх вчинків та наслідків, однак, перебуваючи під впливом примусу, не може керувати своїми діями і вчиняє саме так, а не інакше. Законодавство захищає тих, хто у відчаї та за певних обставин перетинає межу права.
При наявності фактів, що підтверджують сторонній протиправний тиск на можливість людини самостійно контролювати свої дії, стаття 40 Кримінального кодексу України скасовує відповідальність за такі злочини. Дана норма права гарантує особам, які порушили закон чужими руками, тобто внаслідок фізичного чи психічного тиску зі сторони інших осіб, звільнення від відповідальності за порушення охоронюваного державою правопорядку.
Відповідно до положень частини першої статті 40 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).
Фізичний примус, що є підставою для застосування частини 1 статті 40 КК України повинен бути:
– суспільно-небезпечним, тобто таким, який за своїми характеристиками здатний спричинити шкоду суспільним відносинам, що прийняті під охорону кримінальним правом. Взятий відокремлено, такий фізичний примус повинен утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого відповідною нормою КК України.
– непереборним, тобто таким, що особа в даній ситуації, із застосуванням наявних можливостей не може подолати через застосування такого фізичного примусу особа втрачає можливість керувати власними діями, а в деяких випадках – навіть усвідомлювати їх. З огляду на це дії, які нею вчиняються, не можуть розглядатись як кримінально протиправні, і особа звільняється від кримінальної відповідальності.
Психічний примус - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення. Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі.
Якщо такий примус створював стан крайної необхідності (особа під впливом погроз вбивством видала чуже майно), то в такому випадку питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами статті 39 КК України. Тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Згідно частини 3 статті 39 КК України особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
В інших випадках особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах. Вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу, з перевищенням меж крайньої необхідності можуть враховуватися як обставини, які пом'якшують покарання (частина 1 статті 66 КК України).
Вікторія СИДОРЕНКО, начальник відділу безоплатної правової допомоги Конотопського місцевого центру з надання БВПД
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
