БАРАННИК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
Народився 21 березня 1989 року в місті Артемівськ Донецької області. У рідному місті закінчив 6 класів загальноосвітньої школи.
Пізніше сім'я переїхала на постійне місце проживання до села Курилівка Конотопського району, де Володимир закінчив 9 класів місцевої школи.
Після закінчення школи, продовжив навчання в місті Соледар Бахмутського району Донецької області у професійно-технічному училищі, але за сімейними обставинами не закінчив навчальний заклад, повернувся до Курилівки і розпочав свою трудову діяльність. Певний час працював на будівництві у місті Київ, а потім повернувся до рідного села Курилівка, де працював у галузі сільського господарства.
За спогадами матері – Ірини Олександрівни, рідних та односельців - Володимир був надзвичайно працелюбним, доброзичливим, готовим завжди прийти на допомогу, дати слушну пораду. Був справжнім господарем, самотужки навчився робити все. За що б не брався, все у нього виходило на славу.
Був чудовим та турботливим батьком для своїх маленьких донечок – двійнят - Лізи і Поліни, яких любив понад усе на світі.
Після повномасштабного вторгнення російських агресорів на територію України, 12 лютого 2024 року отримав повістку з ТЦК та СП і, не вагаючись, як справжній українець, поповнив ряди Збройних Сил України.
13 квітня 2024 року Баранник Володимир Іванович, військовослужбовець Збройних Сил України, курсант начального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини А2900, солдат, наш земляк, помер в госпіталі.
Війна - це найстрашніше, що придумали люди. Вона завжди приходить непрошеною, заходить не стукаючи, забирає не питаючи. За собою залишає сльози і смерть. Не загояться рани батьків, які зростили синів до неба, не притупиться біль непоправної втрати.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ…
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
