ХАЛЬОТА ОЛЕГ АНАТОЛІЙОВИЧ
Народився 29 березня 1978 року в селі Сім'янівка Конотопського району Сумської області.
У 1984 році пішов до першого класу Сім'янівського НВК, де навчався до 9 класу.
Після закінчення школи вступив до Державного професійно – технічного навчального закладу «Конотопське вище професійне училище № 33», де здобув професію «Тракторист».
Після закінчення училища в 1996 році був призваний на строкову службу у місті Чернігів.
Далі була служба в 36 – му шляхо – відновлювальному Конотопському полку, Державної спеціальної служби транспорту.
У 2021 році підписав контракт з військовою частиною А1376, був Командиром гармати Артилерійського взводу Артилерійської батареї Артилерійського дивізіону.
При житті говорив, що йде захищати Україну не для нагород, високих звань чи слави, а заради миру, справедливості. Наш Герой ніколи не скаржився на біль чи втому, він був людиною слова: чесним, справедливим, відважним. Багаторазово виконуючи бойові завдання, виявляв непохитну силу духу.
Вже у перші години повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року о 7 годині 30 хвилин отримав поранення, коли разом з побратимами стримував колону російської техніки, яка відкрила на них прямий кулеметний вогонь з БТР.
Після 2-тижневої реабілітації знову повернувся на фронт на Чернігівщину, тоді був Донецький напрямок, далі Харківський напрямок. І всюди наш Герой служив гідно – з честю, відданістю та незламною вірою в перемогу.
18 березня 2025 року о 00:16 год., при заміні особового складу на спеціалізованому майданчику «Мітяй» поблизу населеного пункту Малі Проходи Харківської області, внаслідок удару 2 ворожими дронами FPV по автомобілю, механік - водій 2 гармати 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини А1376 сержант Хальота Олег Анатолійович отримав поранення, несумісні з життям.
У серці матері Людмили Михайлівни та батька Анатолія Васильовича назавжди залишилася тиша – тиша після сина, який не повернувся з війни.
У серці дружини - Олени він назавжди залишиться світлим спогадом, великою любов’ю і незгасним болем втрати.
У серці доньок - Софії та Вікторії - житиме пам’ять про батька – сміливого, доброго і незламного. Вона зростатиме з гордістю за свого тата, який був для неї прикладом сили і любові.
У серці сестри – Олени назавжди залишився його голос, його доброта і братня любов, яку не зітре навіть час.
Бойова звитяга Олега Анатолійовича не залишилася непоміченою – Захисника було нагороджено за сміливість, стійкість і віддану службу Україні Орденом «За мужність» III ступеня, Указом Президента України від 16 квітня від 2022 року №247.
Олег – справжній Герой. Він ішов щоб захищати, знаючи, що може не повернутися. Його життя обірвалося на полі бою, але пам’ять про нього житиме вічно.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ…
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
