ШЕРШАК СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
Справжній воїн, син, батько, чоловік, дідусь, приклад нескореності - це все про нього. Його життєвий шлях - це дорога честі, сили та відданості Україні!
Народився 14 квітня 1965 року в селі Чернеча Слобода Сумської області.
З жовтня 1982 по квітень 1983 року навчався в автошколі «ДОСААФ» за спеціальністю «водій - електромеханік».
Його військова служба розпочалась у 1983 році і з того часу він неодноразово ставав на захист нашої неньки України.
Шлях у війську:
25 квітня 1983 року - водій в/ч пп 95843.
21 лютого 1984 року - заступник командира взводу в/ч пп 95843.
18 квітня 1985 року зарахований на надстрокову службу на посаду начальника киснево-зарядної станції в/ч пп 95843.
З 1986 по 1989 роки служба в НДР (Східна Німеччина)- механік авіаційних двигунів (Тут у нього народився син – Дмитро)
20 серпня 1990 року – начальник киснево-зарядної станції в/ч пп 02186.
17 жовтня 1990 року – водій взводу ППУ в/ч 04669 «Ж».
12 квітня 1991 року – начальник пункту технічного обслуговування 313 МСП в/ч 26045.
З 28 грудня 1992 по 10 жовтня 1993 року – курсант Школи прапорщиків в/ч 28651.
З 12 листопада 1993 року – інструктор мобільної групи 1240 ЦОРД в/ч 0796.
З 20 березня 1997 по 5 грудня 2003 року проходив службу у в/ч А 1671 на посадах Начальника П- 246 та Старшого Техніка ТЛФ центру.
18 листопада 2003 року наказом Командувача 13 АК № 63 був звільнений у запас .
Микола Сергійович усе життя провів у строю, але насамперед був Людиною з великої літери.
Коли ворог ступив на нашу землю, він не вагаючись, добровільно знову став до строю. Сивочолий, досвідчений,але з вогнем у серці - захищав країну, як і багато років тому. Він міг залишитися вдома, але обрав шлях воїна...
За його плечима десятиліття служби, любов родини,повага побратимів, колег і приклад для онуків.
Помер 2 травня 2019 року, під час несення служби в районі селища Пудрівка Новоайдарського району, Луганської області.
Досі болять душа і серце у дружини Лесі Олександрівни, двох дітей-сина Дмитра та доньки Ольги. Сумують за дідусем онучата - Соломійка, Емілія та Роман... Його дуже не вистачає всім, хто знав, любив та поважав Сергія Миколайовича...
Втрата дуже болюча для всіх. Багато побратимів Сергія Миколайовича приїхало провести його в останню путь. На очах - сльози, у серці - біль і смуток, але і безмежна гордість. Бо це був справжній Солдат, справжній Чоловік, справжній Патріот і Воїн.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ…
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
