ПОРОХНЯ ВАЛЕРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
Народився Порохня Валерій Михайлович 17 червня 1985 року в селищі Білозерка Конотопського району Сумської області. Після закінчення Дубов’язівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, продовжив навчання у Путивльському фаховому коледжі Сумського національного аграрного університету. У 2003 році був мобілізований до лав Збройних Сил України на строкову військову службу.
Після закінчення терміну строкової військової служби, продовжив навчання в коледжі та здобув спеціальність техніка-технолога. Після закінчення навчального закладу, працював охоронцем в ТОВ «БІО ЛАТ».
Коли російські окупанти розпочали війну на сході України, з 2014 по 2016 роки брав участь в антитерористичній операції на Донеччині. За мужність і сміливість, проявлені в боротьбі з російськими окупантами, був нагороджений медаллю «Відзнака гвардійця» та відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». Демобілізований 20 березня 2016 року. Після демобілізації працював за кордоном.
Після повномасштабного вторгнення російських агресорів на територію України, повернувся до України і з 11 березня 2022 року, не вагаючись, як справжній син української землі, став на захист Батьківщини.
13 липня 2024 року успішно закінчив Курс фахової підготовки операторів з експлуатації БпАк комп’ютерного типу (FPV) та отримав сертифікат по закінченню навчання.
3 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в ході російсько-української війни в районі населеного пункту Красне Перше Куп’янського району Харківської області Порохня Валерій Михайлович, військовослужбовець Збройних Сил України, командир 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу військової частини А7291, молодший сержант, наш земляк, отримавши поранення, несумісні з життям, загинув.
Мужній, сміливий, чесний, справедливий, справжній патріот своєї Батьківщини – таким він залишиться в пам’яті рідних, знайомих, друзів, бойових товаришів.
У Валерія залишилися молода дружина – Оксана Олексіївна, з якою прожив зовсім малий термін, мама-Любов Федорівна та батько Михайло Іванович, які виховали справжнього Героя.
Біль нашої громади неможливо виміряти словами. Але пам’ять про Валерія – вічна. Його відвага назавжди стане частиною історії України і нашого серця
Доземний уклін нашому Воїну - Захиснику, справжньому українцю Порохні Валерію Михайловичу!
Вічна шана!
Вічна подяка!
Вічна пам'ять!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
