РОМАНЕНКО СТАНІСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ
Романенко Станіслав Анатолійович народився 6 серпня 1975 року у селі Шпотівка Конотопського району Сумської області.
У 1992 році закінчив Шпотівську загальноосвітню школу. У 1997 році здобув освіту в Конотопському будівельному коледжі за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд».
У мирному житті працював майстром столярної справи на різних підприємствах. Відзначався відповідальним ставленням до роботи, любив порядок і справедливість. Багато років займався любительським боксом, цікавився історією, зокрема історією воєн, мав власну бібліотеку на цю тематику.
Батьків Станіслава Анатолійовича вже немає в живих. У нього залишилася сестра Марина, яка згадує брата як добру, щиру та чуйну людину, завжди готову прийти на допомогу, навіть зовсім незнайомим людям.
7 березня 2022 року Станіслав Романенко був призваний до лав Збройних Сил України Конотопським РТЦК та СП. Під час проходження служби отримав військове звання молодший сержант. Він сумлінно виконував військові обов’язки, користувався повагою серед побратимів, неодноразово прикривав інших під час бойових завдань.
Загинув 8 березня 2025 року поблизу сіл Строївка та Дворічанське Куп’янського району Харківської області під час виконання бойових завдань із захисту України та відсічі збройної агресії російської федерації. Десять місяців вважався безвісти зниклим. І аж у січні 2026 року знайшов спочинок на рідній Батьківщині
Похований 28.01.2026 у селі Софіївська Борщагівка на Алеї Слави.
Зі спогади побратимів Станіслав Романенко був справжнім воїном і надійним товаришем. Він завжди був попереду, прикривав інших, брав на себе найскладніші завдання. Саме завдяки його рішучості та сміливості багато хто залишився живим.
Навіть після загибелі Станіслав залишається в строю: його ім’я щовечора звучить під час перевірки, і побратими відповідають — «В строю!». Його особисті речі, пайок, телефон — усе нагадує про нього як про живу присутність поруч.
Побратими з глибокою повагою виконали свій обов’язок, ризикуючи життям, аби забрати тіло Станіслава з поля бою. Для них він був і залишається людиною честі, відповідальності та великої внутрішньої сили.
Пам’ять про Станіслава Романенка житиме в серцях тих, з ким він стояв пліч-о-пліч, захищаючи Україну.
Вічна пам’ять і шана Герою України – Романенку Станіславу Анатолійовичу!
